• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка логопеда

СТОРІНКА ЛОГОПЕДА

Мовлення – це складна психічна функція, яка розвивається від народження дитини, впродовж усього дитинства аж до вступу до школи. Ідучи до школи, дитина повинна загалом опанувати рідну мову, засвоїти її літературні норми, культуру усного мовлення і спілкування. Тому важливо якомога раніше навчити дитину правильній вимові, умінню помічати та виправляти мовленнєві помилки, а значить розвивати культуру мовлення.

Як показує практика, збільшується кількість дітей, які мають мовленнєві порушення. Ці недоліки стають надалі серйозною перешкодою для засвоєння уже молодшими школярами писемного мовлення, тобто ускладнюється засвоєння дитиною читання, письма, рідної мови. Труднощі в засвоєнні читання і письма тримають дитину в постійному нервовому напруженні. Якщо наполегливі старання не приносять успіху, діти можуть стати мовчазними, замкнутими, набути різних комплексів на фоні дефекту звуковимови. Але дитячої провини тут немає. Більшість дітей не може самостійно опанувати правильну вимову звуків, вони потребують допомоги дорослих. Багато батьків вважають, що дитина „ виговориться”, коли підросте. Декому з них навіть подобається спотворена вимова звуків, і вони намагаються розмовляти з дитиною „ по-дитячому ”, повторюючи її помилки.

Для попередження цих неприємностей, потрібно вчасно звертатись до логопеда з моменту помічених мовленнєвих порушень. Нечітку або неправильну вимову звуків у дитини можна виправити систематичними виправляннями. Спільна співпраця батьків і логопеда допоможуть дитині найшвидше опанувати мовлення. Своєчасне оволодіння правильним, чистим мовленням дає можливість сформувати у дитини впевненість у собі, розвинути її мислення, комунікативні якості. Саме такі завдання ставлять перед собою вчителі-логопеди.

Виникає необхідність по-новому розглянути ключові питання корекції і можливості оптимальної організації допомоги дітям з порушеннями мовлення. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають заходи з вдосконалення існуючих і створення нових ефективних засобів, методів профілактики і корекції, що підвищують потенційні можливості гармонійного й цілісного розвитку особистості дитини.

Поради батькам дитини
з вадами мовленнєвого розвитку

Реабілітаційний процес у дітей із обмеженими психічними та мовленнєвими можливостями дуже складний та має декілька етапів. Він включає в себе два основних етапи: діагностичний та лікувально-корекційний. Як показує практика обидва етапи мають однаково важливе значення. Для вирішення питань корекційної реабілітації дітей важливою складовою є активна участь та допомога родини.

В психолого-педагогічній реабілітації дітей з мовленнєвими порушеннями повинні приймати участь якомога більше фахівців різного профілю: невролог, логопед, психолог, дефектолог у тісному зв’язку з батьками. Співпраця фахівців різного профілю в реабілітаційному процесі надає можливість розвитку всіх функціональних систем, під впливом різних методичних прийомів. Тандем: фахівець – дитина – родина на всіх етапах корекційної роботи сприяє закріпленню результатів реабілітації дитини з мовленнєвими порушеннями.

Нікого не треба переконувати, що саме сім’я для дитини є середовищем, яке забезпечує її психічний і особистісний розвиток. Усі батьки люблять своїх дітей і намагаються зробити їх щасливими, але часто вони змушені долати несподівані труднощі і проблеми у вихованні.

Допомога дітям з мовленнєвими порушеннями, яка традиційно склалася в Україні, акцентує увагу переважно на подоланні вже сформованої мовленнєвої патології, яка веде до вторинних порушень. Ефективність такої допомоги часто залишається незадовільною через недооцінку соціально-психологічного аспекту корекційного процесу. Адже дитина, яка народилася у «групі ризику», має з перших місяців життя відхилення у фізичному, психічному та мовленнєвому розвитку. Перебуваючи в сім’ї без належної психолого-педагогічної допомоги, (коли основна увага приділяється тільки догляду), втрачається багато з того, що є базовим для подальшого розвитку і формування інтелекту та мовлення.

Усі проблеми дітей насправді є проблемами їхніх батьків. Своєчасна допомога фахових спеціалістів конче необхідна родинам, щоб виявити та подолати проблеми, які виникли внаслідок різних причин. Лише завдяки підтримці й увазі сім’ї, при доволі тяжких захворюваннях, діти мають шанс успішно закінчити школу, вчитися далі, реалізовувати себе у житті.

Психолого-педагогічна компетентність батьків являється актуальною проблемою корекційної педагогіки. Родинам необхідно надавати доступну і грамотну інформацію про можливість цілеспрямованої спеціальної ранньої корекції мови дітей.

Батьки повинні знати, що раннє виявлення та корекція різних відхилень в розвитку мовлення дитини з перших місяців життя дозволяє не тільки скорегувати вже наявні відхилення, але й попередити появу інших, досягти більш вищого розвитку дитини. Грамотно організована рання корекція здатна попередити появу вторинних відхилень в розвитку. Необхідно відстежувати етапи становлення мовленнєвих навичок і своєчасно звертатись до спеціалістів за допомогою, якщо помітили відхилення. Своєчасно надані необхідні дії можуть повернути дитину до повноцінного розвитку та, навпаки, запізнення може стати роковим.

Розвиток мови дитини першого року життя

Перший звук, який вигукує дитина, - це її перший крик при народженні. Він ще не має відношення до мовлення, проте це вже рефлекс голосового апарату.

З чого починається спілкування ? Сім’я створює для маленької дитини унікальне середовище любові, довіри, розуміння, прийняття. Ніжне ставлення до дитини не може не викликати відповіді. Саме завдяки любові дорослих, дитина в кінці першого місяця життя починає спочатку відповідати на дії, а пізніше і сама проявляє ініціативу до так званого комплексу оживлення. Немовля дивиться дорослому в очі, посміхається, радісно розмахує руками, демонструє задоволення від уваги дорослих.

Загальновідомо, плач – це погано, сигнал, що потрібно змінити пелюшку, дати соску, погодувати дитину. Але плач – це не тільки сигнал незручності та незадоволення, а й заклик до спілкування, це найперша мова дитини, форма прояву бажань та розуміння. Вже наприкінці першого – на другому місяці життя присутність дорослого є найбільш сильним подразником і спочатку викликає тривале зосередження, а згодом – першу усмішку та радість. Чим менша дитина, тим більше її розвиток та емоційний стан залежить від того, як часто спілкуються з нею дорослі.

ПЕРШЕ ПІВРІЧЧЯ життя дитини це етап емоційно-особистісного спілкування з оточуючими людьми, яке задовольняє її потреби в увазі, доброзичливості, любові. Прив’язаність до дорослого, яка виникає у дитини в перші місяці, робить її дуже вразливою у спілкуванні, дорослий, розмовляючи з немовлям, пестить його, тим самим впливає на всі органи чуття: зір, слух тощо. Так, емоційне спілкування дитини з дорослим здійснює вирішальний вплив на формування всіх сторін психіки немовляти, стає провідним у розвитку дитини першого півріччя життя.

Підготовка до оволодіння мовою розпочинається вже в 2-4 місяці з вправ у вимові окремих звуків. В психології цей етап прийнято називати періодом гуління. Немовля вимовляє голосні звуки, чимось нагадуючи «ГХОІУ» - звідси виток доброї традиції «агукати» з дітьми.

Наступна сходинка у підготовці до володіння мовою – період лепетання. Цей період продовжується приблизно до кінця першого року життя дитини та знаменує початок оволодіння мовою і розуміння окремих слів та речень. Спостережлива мама може помітити, що приблизно в вісім місяців дитина повторює звуки, які чує. Дитина називає собаку «ав-ав», корову - «му-му», у словнику дитини з’являються слова, які вимовлять дорослі.

Перші слова дитина вимовляє в кінці першого року життя. Як правило, у дівчаток 11-12 місяців в активному словнику є вже близько десяти слів. До хлопчиків перші слова приходять в 13-14 місяців – в мовленнєвому розвитку дівчатка випереджають хлопчиків приблизно на чотири - п’ять місяців.

Той чи інший період в розвитку мовлення може настати в різний час. Рівень фізичного розвитку дитини, стан її нервової системи, вплив мовленнєвого оточення – все це або стимулює, або гальмує формування її мовлення. Оволодіння мовленнєвими навичками знаходить віддзеркалення у формуванні мислення дитини, її особистості, характерних особливостей.

Бажано, щоб кожна матуся вела щоденник і фіксувала не тільки знаменні дати у фізичному розвитку дитини, але і періоди її мовленнєвого розвитку. Якщо батьків щось тривожить, насторожує, наприклад, випав період гуління, потрібно негайно звернутися до спеціалістів: отоларінголога, дитячого невропатолога, педіатра, логопеда.

Вже в ранньому віці необхідно звернути увагу на розвиток слухової уваги. Починаючи з 6-7 місяців немовля визначає напрям звуку – дзвіночка, дудочки та інше.

В кінці першого року життя дитина правильно реагує на звернені до неї слова. Наприклад, «зроби ладушки !», «де мама ?», «пока-пока». Адекватно реагує на питання та оклики, на суворий тон та похвалу. Батьки і всі, хто оточує малу дитину, повинні слідкувати за своєю мовою, за правильністю та чіткістю у вимові звуків, за ритмом, темпом мови, тому що вони дають матеріал для наслідування.

Після шести місяців з дитиною вже можна займатися мовленнєвою моторикою. Наприклад, дитина посміхається – активізуються м’язи губ. Для активізації язика найкраще підходить вправа «конячка». Чим раніше батьки навчать немовля рухати язиком, тим швидше в його мові з’являться звуки, що вимагають підйому язика (ш, ж, р, л). Також батькам потрібно знати, що рівень розвитку мови дитини знаходиться в прямій залежності від ступеню сформованості тонких рухів пальців рук.

З 6-7 місяців можна починати тренувати пальці рук – масаж кінцівок рук, кожний пальчик, кожну його фалангу. Розминати та погладжувати ручки протягом 2-3 хвилин щоденно. А з десяти місяців підключати і активні вправи для пальців рук. Дитина повинна катати невеличкі м’ячики, грати кубиками, пірамідками, навчатися перекладати некрупні предмети з однієї кучки в іншу. Також підходять для тренування пальців народні ігри-забаганки: сорока-ворона і таке інше.

Хочеться звернути увагу батьків на те, що друге півріччя дитини – це період оволодіння нею предметами та їх властивостями. Значно зростає рухова активність дитини: вона повзає, самостійно встає на ножки.

Розвиток інтелекту, пам’яті, уваги дитини в цьому віці багато в чому залежить від наданих їй можливостей діяти з предметами. Пам’ятайте, що штучне переривання активності вашої дитини може гальмувати її інтелектуальний розвиток.

Розвиток мови дитини другого року життя

Під кінець першого року життя дитина намагається за дорослим повторювати окремі слова. Дівчатка починають говорити раніше – на 8-9 місяці життя, хлопчики пізніше – на 11-12. Перші слова, які вимовляє дитина, як правило, МА-МА, ТА-ТО, БА-БА, ДЯ-ДЯ, ТЬО-ТЯ, АМ-АМ і таке інше. Всі іменники вживаються в називному відмінку однини.

До півторарічного віку дитина намагається зв’язати декілька слів: «мама», «дай», це виражає її бажання, а тому має для неї важливе значення. Місяця через два з’являються форми множини. У дворічному віці словник дитини налічує приблизно тисячу слів.

Оскільки вона вже здатна задавати перші питання: «Що це ?» дитина засвоює назви багатьох предметів і слова другого року життя стають для неї сигналами відповідних предметів: це бабуся, це книга, це іграшка. Одночасно запам’ятовуються і назви дій: покажи, прочитай, дай.

На другому році життя дитина вже розуміє, що кожен предмет має назву, що властивість предмета також має назву (великий - малий, солодкий – солоний). Малюк впізнає, що предмети та дії об’єднуються в групи та мають узагальнені назви: їжа, посуд, транспорт.

Час та порядок появи звуків у всіх дітей неоднакові. Як правило, у дворічному віці дитина засвоює: губні звуки – п, пь, б, бь, м, мь, губно-зубні – ф, фь, в, вь, передньоязикові – т, ть, д, дь, н, нь, сь, ль; задньоязикові – к,кь, г, гь, х, хь.

Свистячі звуки – (с, сь, з, зь), шиплячі (ш, щ, ж, ч) і сонорні (р, рь, л,ль) дитина в цьому віці пропускає чи замінює. Задача батьків – проводити підготовчу роботу, яка допоможе дитині оволодіти рухами артикуляційного апарату і розвинути слухову увагу.

З дітьми від 1-2 років потрібно грати в «конячку», причому конячка їде то швидше, то повільніше. Вправа «конячка» сприяє зміцненню м’язів язика та його підйому вгору. Користуючись тим, що від 1-2 років у дитини йде процес первинного розвитку мовленнєвих вмінь та навичок, дуже важливо виховувати у неї потребу у спілкуванні. А також мовленнєву пам’ять та вміння промовляти звуки і слова за прикладом дорослого.

Розвиток мови дитини третього року життя

На третьому році життя в мові дитини з’являються граматичні форми, що виражають її ставлення до предметів, простору, часу. Як правило, спочатку з’являється родовий відмінок, потім – давальний, орудний, місцевий. Фрази стають багатослівними, з’являються підрядні речення, сполучники, займенники. Діти часто задають питання: «Що це ?». За кожним таким етапом – величезна робота як малюка, так і оточуючих його дорослих. Вони повинні приділяти особливу увагу власній мові, пам’ятати про те, що у дітей цього віку особливо сильно розвинутий рефлекс наслідування. Бажано, щоб батьки слідкували за темпом мови: говорили повільно, чітко, виразно. Велике значення мають паузи.

Дворічний малюк вже починає усвідомлювати себе в оточуючому середовищі і потребує уваги аудиторії. Тому необхідно уважно, з зацікавленістю вислуховувати його. Постійні запитання: «Чому ?», «Як ?», «Де ?», «Навіщо ?» знаходяться в постійному словниковому арсеналі дитини. І якщо, набравшись терпіння, батьки будуть відповідати на запитання, активно буде удосконалюватися мова дитини.

На третьому році життя малюк з задоволенням слухає і сприймає недовгі та нескладні казки, з легкістю виконує прості словесні інструкції – йде інтенсивний кількісний та якісний ріст словника: в два роки – на триста слів зростає словник, до трьох років – словник дитини налічує 1200-1500 слів, серед них до 60 % іменників, 25-27 % дієслів, 10-12 % - прикметників. Наприкінці третього року мовлення поступово стає засобом елементарного планування власних дій. Дітям третього року життя необхідно пропонувати ліплення з пластиліну, так звану «шнуровку», роботу з папером, зафарбовування різноманітних малюнків.

Розвиток мови дитини четвертого року життя

Три роки – час безкінечних запитань. Розширюється емоційна сфера: з’являються почуття жалю, образ, радощів, довіри або страху. На четвертому році все це приймає більш складні форми, а головне – удосконалюється мова дитини, розширюється як активний, так і пасивний словник. В побудованих простих реченнях зустрічаються майже всі частини мови. Дитина класифікує предмети, об’єднує їх в групи, у неї вже сформовані такі узагальнюючі поняття, як «одяг», «взуття», «овочі», «фрукти», «домашні тварини» та інше. Нерідко це проявляється по дорозі з дитячого садка або на прогулянці, в магазині. Мовні надбання зумовлюють зрушення в розвитку основних пізнавальних процесів: відчуття, пам’яті й сприйманні. Дитина четвертого року життя легко засвоює вірші, любе розповідати їх оточуючим, потребує спілкування зі сторони дорослого. Батьки повинні слідкувати за своєю мовою, тому що вона є взірцем для дитини. Постарайтесь, якщо не припинити, то звести до мінімуму спілкування малюка з близькими чи знайомими, які мають дефекти у звуковикові, прискорений темп мовлення або заїкання. В чотири роки повинен бути сформований мовленнєвий апарат, роботою якого керує центральна нервова система. Нагадуємо батькам, що мовленнєвий апарат – це органи дихання, тобто легені, бронхи, трахеї; гортань з голосовими зв’язками та система повітряних порожнин, тобто глотка, носоглотка, ніс, рот.

Більшість дітей в чотирирічному віці майже вимовляють всі звуки, але деякі все ще мають певні труднощі з шиплячими (ш, ж) або сонорними (р, л). Невірно вживається наголос, допускаються перестановки, заміни або випади складів. Малюк вимовляє звук то правильно, то ні. В одному слові вимовляє цей звук, в іншому – ні. Але все ж таки якщо мова дитини не чиста, неправильно вимовляється більшість звуків, тверді приголосні пом’якшуються та спостерігаються інші вади мовлення, необхідно звернутися до логопеда.

Розвиток мови дитини на п’ятому році життя

У 4-5 років малюк оволодіває відмінками, спочатку родовим, потім давальним, орудним, місцевим. З’являються багатоскладні фрази, підрядні речення, з’єднальні сполучники, займенники. Дитина з задоволенням промовляє монологи. Розпочинається другий період питань: «Чому ?»

П’ятий рік життя – заключна фаза у розвитку мови. Але дитяче словотворення ще продовжується. Лінгвістичне удосконалення дитячого словотворення, побудоване по законам рідної мови, дивує та забавляє батьків. У віці від 3,5 до 6 років дитина дуже любить складати і розповідати казки. У віці 4-5 років вона користується готовими фразами або шаблонами, складає з них розповіді, казки, які зазвичай, розпочинаються словами: «Жила-була» або «Жив-був». В кожну розповідь дитина намагається внести щось своє і це сприяє розвитку її творчих здібностей.

Батьки повинні навчитися уважно слухати свого малюка. На п’ятому році значно покращується його звуковимова: повністю зникає пом’якшення приголосних, він менше пропускає звуки та склади, правильно вимовляє шиплячі та сонорні звуки, вчиться вимовляти багатоскладні слова, точно відтворює складову структуру. В п’ятирічному віці дитині ще складно вимовляти слова з великою кількістю приголосних звуків. Оскільки вимова деяких звуків у неї ще не закріплена: звуки не диференційовані на слух у вимові. Поступово ці недоліки проходять, рухомість м’язів артикуляційного апарату дозволяє більш точніше використовувати язик, губи для вимови складних звуків.

П’ятирічний малюк може підбирати слова на запропонований звук, виділити його в слові. Грайте з дитиною, просіть її назвати слова, які починаються на звук т чи д, б чи п, м чи н. Розвинутий мовленнєвий слух надає їй можливість розрізняти голосність звуку, прискорення чи уповільнення темпу мовлення, уловлювати різні інтонації, голосові модуляції.

Діти з задоволенням наслідують дорослих, точно відтворюють різні інтонаційні особливості їх мови, виділяючи окремі слова змістовним наголосом та витримують паузу. Вільно, на протязі 3-5 секунд вони можуть вимовити голосний звук, оскільки мовленнєвий видох в них став більш довгим. Якщо дитина до п’яти років все ще неправильно вимовляє окремі звуки, їй потрібна допомога логопеда. Тим більш це необхідно тому, що у дитини виростає інтерес до звукового оформлення слів і вона з задоволенням їх римує.

У п’ятирічному віці активний словник дитини збільшується приблизно до трьох тисяч слів. Це дозволяє їй краще висловлювати свої думки, насичуючи мову означеннями, прислівниками, особовими займенниками, прийменниками. Вона все частіше використовує узагальнюючі поняття: одяг, взуття, продукти і т. інше.

Для розвитку слухової уваги пропонуйте дитині загадки, а для роботи над темпом, ритмом, виразністю мови – невеличкі вірші, скоромовки, лічилки, чистомовки. Це необхідно тому, що п’ятирічний малюк вже звертає увагу на звукове оформлення мови, збільшується його словниковий запас і мова стає виразною, грамотною, чіткою.

Така ваша дитина у п’ятирічному віці. Вона навчилася запам’ятовувати та мислити, у неї великий досвід практичних дій, відчуває впевненість в своїх силах.

Розвиток мови дитини шостого року життя

Діти шестирічного віку частіше користуються не лише простими поширеними реченнями, але й складносурядними та складнопідрядними. Збільшується об’єм складних речень. При оформленні фрази дитина використовує всі основні частини мови. Висловлюючи свої міркування, дитина використовує речення, де називає суб’єкт (підмет), його дії чи стан (присудок), об’єкт, на який направлено дію суб’єкта (додаток). Вказує на конкретні обставини, в яких відбувалась дія (обставина) і на найбільш конкретні ознаки суб’єкта чи об’єкта (означення). Відбувається збільшення об’єму простих речень у зв’язку з граматичним оформленням їх головних та другорядних членів, а також за рахунок вживання груп слів, виступаючих в ролі однорідних членів речення. Складні речення дитина використовує більш в розмовній мові, ніж у переказах.

На шостому році життя дитина використовує складнопідрядні та складносурядні речення, що складаються з трьох-чотирьох простих речень. В середньому дитина шостого року життя будує речення, що складається з 12-15 слів. Ускладнення виникають при узгодженні великої групи слів. Порядок слів в реченні не завжди може відповідати правильній нормі. Діти даного віку, висловлюючи розгорнуті міркування, майже не зазнають труднощів при граматичній будові висловлювання.

Звуковимова наближається до норми. Дитина старше п’яти років вже готова до правильного сприйняття та наслідування звуків мови. Лише інколи недостатньо чітко можуть вимовлятися шиплячи звуки (ш, ж), звук р замінятися звуком л.

Щоб мова вашої дитини стала грамотною, досконалою допоможіть їй в практичному засвоєнні відмінкових закінчень. Для цього беріть активну участь в іграх з нею і обов’язково коментуйте всі дії. Читайте їй якомога більше казок та оповідань. Проводьте бесіди за змістом прочитаної книги або після перегляду мультфільму чи кінофільму. Задавайте такі питання, на які дитина має давати детальні, розгорнуті відповіді. Аналізуйте разом вчинки героїв літературних творів або кінофільмів. Стимулюйте до активного коментування дій головних героїв творів чи фільмів. Коли ви, шановні батьки, читатимете дитині художні твори, звертайте увагу дитини на виразність власної мови, що сприятиме не лише правильному розумінню прочитаного, але і виховуватиме потребу у виразній вимови власних думок. Дитина навчиться змінювати звукове оформлення голосу (веселий/сумний), робити паузи.

Головна задача батьків шестирічного малюка – підготовити його до засвоєння навичок читання, письма, рахунку. Батьки повинні ознайомити дітей з буквами, навчити співвідносити букву і звук. Важливо, щоб дитина до школи навчилася з букв складати склади і читати їх. Для того, щоб підготувати руку дитини до навчання письму, корисно виконувати штриховки вертикальними, горизонтальними лініями, по діагоналі. Якщо у шестирічної дитини спостерігається порушення звуковимови, її необхідно проконсультувати у логопеда.

Своєчасно розпочате і правильно здійснене виховання дітей раннього віку – важлива умова їхнього подальшого повноцінного розвитку.

БАЖАЄМО ВАМ УСПІХУ!

Шановні батьки!

Пропонуємо Вам ознайомитися з таблицею, яка допоможе на ранніх етапах виявити відставання у мовленнєвому розвитку дитини та своєчасно розпочати корекційну роботу.

Симптоми для проведення мовленнєво-мовного оцінювання

Вік, в якому визначається необхідність направлення Симптоми для направлення на консультацію до спеціаліста
Народження – 6 місяців Жодної реакції на звуки, голоси середовища
3-4 місяці Відсутність агукання чи втішливих звуків, лише плач
1 рік Жодної реакції на звуки, розмови людей. Відсутність лепетання чи припинення лепетання
2 роки Відсутність розуміння, коли до дитини звертаються. Менше ніж 10-20 слів
2,5 роки Відсутність фраз з двох чи більше слів. Дуже обмежений словниковий запас. Не починає відповідати на прості запитання. Мовлення повністю незрозуміле
3 роки Відсутність коротких речень. Не бере участі у простій бесіді. Мовлення значною мірою незрозуміле

4 роки
Труднощі при вивченні нових понять. Утруднення у поясненні подій. Відсутність закінчених речень. Труднощі при виконанні складних наказів. Все ще наслідкове мовлення. Мовлення незрозуміле

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ ЗВУКИ МОВИ
Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років С, З, Ц
Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років Л, Р

СКАРБНИЧКА ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ
“Всебічний розвиток правильного мовлення”

Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці вцілому, та мовленнєвий розвиток зокрема.

Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух дитини в ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

П’ятнічук Валентина Михайлівна, вчитель-логопед

Білоцерківської спеціальної загальноосвітньої школи №19

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi